Цьогоріч минає
33 роки від дня закінчення афганської війни. День 15 лютого 1989 року для
багатьох став відліком, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів. Роки, що
пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів в одну родину, де біль
одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.
Афганська
війна… Брудна, неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе
смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У
війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика...
Через страшне
горнило афганської війни пройшли тисячі українських солдат. Згідно зі
статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни
зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок
стали вдовами, 711 дітей – сиротами.
Більше 8 тисяч
українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. А скільки їх
пропало безвісти чи потрапило в полон! А ті, хто залишилися живими, пройшли
сувору школу випробування долі.
Одним з героїв
тієї війни був наш земляк, випускник Беївської школи Грицан Олександр Іванович.
Нажаль серед живих його уже немає, та жива про нього пам'ять. Згадаємо його в
цей день.
Комментариев нет:
Отправить комментарий