22-е червня
1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав
кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося
пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось
пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого
людства. Кожен раз в цей день ми згадуємо
про тих, хто так і не повернувся з цієї війни, про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу
перемогу, про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї
життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З
тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких
теж були діти, і, може, навіть онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі
та злагоді ...
Пам’ять – хитра штука. Вона частенько зраджує
нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і.
Ніхто не
забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з
покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в
наших національних календарях: Україна встановила цю дату Указом Президента
України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День
скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні». Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Вона є. Залишивши
образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися
на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися
любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не
смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не
дай нам Бог забути про це!
У читальній
залі Беївської сільської бібліотеки-філії
до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні оформлено
книжкову виставку-пам'ять «На пам'ять не покладене табу», на якій представлені
документальні матеріали, автобіографічні роздуми, спогади, що висвітлюють
трагічні події історії нашої держави, прославляють героїзм, силу українського
народу, викликають скорботу за
мільйонами загиблих та страчених у лихі часи Другої світової війни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий